Програма: Універсальне середовище

Ви вже знайомі з життєрадісним Максимом. Разом з вами ми вже допомагали йому у проходженні реабілітації.
Максим дуже енергійний та рухливий, незважаючи на біль та перепони, які супроводжують його життя. Хлопець багато чого досяг: вчиться у звичайній школі та може пересуватися майже самостійно, тримаючись за руку. Він товаришує з однокласниками та захоплюється плаванням, декілька разів на тиждень займається у спортзалі і мріє займатися тенісом. Мрії Максима повинні втілитися у життя, правда ж?
Максиму 14 років, у 11 місяців йому діагностували ДЦП (синдром спастичного тетрапарезу). Родина завзято бореться за здорове та повноцінне життя для хлопця. Зараз у нього активна фаза росту організму, яка супроводжується погіршенням фізичного стану та спастикою. Щоб хлопець міг нормально рости та самостійно рухатися йому необхідно терміново пройти курс реабілітації. Ми разом з Вами можемо подарувати Максиму шанс на повноцінне життя. Допоможемо хлопцю досягати нових висот!

«У вашої дочки уроджена тяжка хвороба, радимо вам відмовитися від цієї дитини та народити іншу, здорову», – навряд чи мама Лізи колись забуде слова, сказані лікарем того липневого ранку. Віта Самоцька ніколи в житті не могла подумати, що у неї буде особлива дитина, але вона не могла здатися. Так склалося, що її дівчинка з першої хвилини була змушена боротися за своє життя. Внаслідок тяжких уроджених хвороб у Лізи розвинулось важке ураження мозку та центральної нервової системи.
Родина чекала і сподівалася, що все зміниться, але діагноз пролунав як вирок – глибока розумова відсталість внаслідок органічного ураження ЦНС, подвійна геміплегія, вторинна мікроінфалія, епісиндром, дитяча інвалідність групи А. Розуміння того, що твоя дитина не зможе жити звичайним життям, ходити, їсти та пити самостійно – важкий удар. 12 років щоденної боротьби з перемогами та поразками виснажили сім’ю морально та фізично, батько Лізи не витримав та пішов з родини. Тільки завдяки маминим зусиллям та лікуванню дівчинка живе вже 12 років. Зараз Ліза та її мама лишилися сам-на-сам у важкій боротьбі.
Лікарі дають надію, що дитина зможе почуватися краще, рухати кінцівками та згинати їх, але для цього потрібна операція, на яку на жаль грошей у мами не має.
Допоможемо Лізі у її нелегкій щоденній боротьбі за життя!

Один з перших підопічних фонду у програмі реабілітацій для дітей з ДЦП – Саша Олійник з Тернополя, знов потребує допомоги.
У Сашка ДЦП, підгрупа А. Це означає, що він не може самостійно ходити, їсти та одягатися йому також допомагають рідні. Не дивлячись на свою хворобу та судоми, Сашко дуже життєрадісний хлопець. Він полюбляє слухати музику та подорожувати. В жодному разі не всидить на одному місці, постійно в русі, постійно дізнається щось нове та цікаве. Зараз Сашку потрібен новий візок, бо зі старого він виріс.
Давайте допоможемо Сашкові знову подорожувати та насолоджуватися новими враженнями.

Знайомтесь – це Денис і від самого початку свого життя він намагається бути сильною людиною – росте справжній чоловік.
У хлопця є захворювання, а саме: спастична диплегія, рухові порушення VI рівня, функції рук ІІІ рівня.
Проте, незважаючи на такі діагнози, як справжній чоловік, Денис не опускає своїх рук і прагне до розвитку, навчання та опанування нових навичок. З цим йому чудово допомагають реабілітації. А ще Денис мріє подоружувати, тому що найголовніше для нього – отримання нових емоцій та спілкування з людьми.
Щоб не втратити надбане та продовжити оздоровлення, Денисові потрібно пройти новий курс реабілітації , однак фінансові можливості сім’ї обмежені.
Денис потребує вашої фінансової допомоги, бо від цього залежить його подальше життя. Подаруймо Денису надію на щасливе подальше життя з новими подорожами та знайомствами.

Меланія дуже сильна дівчинка.
Вона не може самостійно ходити, але це не заважає їй займатися своєю улюбленою справою – співати.
Меланка кожного дня наспівує улюблені мотиви, а головні поціновувачі її творчості – це мати та бабуся. Дівчинка не вміє читати, але полюбляє роздивлятися різнокольорові малюнки в книжках.
Для того щоб підтримувати стан дитини потрібні постійні курси реабілітації. РІдні роблять усе, щоб допомогти дівчинці.
Давайте разом підтримаємо цю сім’ю.
Допоможемо Меланці стати на ноги!

Владислав з дитинства мріє знайти собі друзів. У нього є домашня улюблениця – Люся з якою він постійно грає. Хлопчик цікавиться всім, що відбувається в світі. Кожного дня дивиться новини та обговорює їх з найближчими людьми.
Мати та бабуся постійно займаються з дитиною. Бабуся Тамара готую онуку смачні пиріжки та любить його всім серцем. Мати, маючи ІІ групу інвалідності (розсіяний склероз), дбає про власне здоров’я та здоров’я свого хлопчика.
Рідні Владислава мріють щоб він встав на ноги та зміг грати зі своїми однолітками. Адже, кожній дитині хочеться мати друга, з яким можна поспілкуватися на цікаві теми.
Давайте підтримаємо Владислава та здійснемо його мрію!

В Україні, за даними правоохоронних органів, діти з кожної другої родини страждають від насильства вдома. Від таких дій постраждав і герой нашої історії – п’ятирічний Матвійко. У родині хлопчика не завжди було спокійно, адже тато часто поводився грубо щодо Матвія. Хлопчик зазнавав морального та фізичного насилля.

У 3,5 роки у нього виявили затримку мовного та інтелектуального розвитку. Через важку ситуацію в сім’ї він перестав говорити, спілкувався лише жестами. Мама робить все, щоб Матвій вилікувався. Зараз хлопчина відвідує логопедичний дитячий садочок, що дає помітні зрушення. Він вже може запам’ятовувати вірші та потихеньку починає говорити.

Допоможіть Матвійку швидше видужати від психологічної травми! Давайте разом подаруємо йому курс реабілітації у Центрі “Томатіс-Україна” в Харкові.

Для реалізації нашого проекту потрібно зібрати суму в розмірі 21 040 грн.

Кожні 50 гривень благодійного внеску наблизять Матвія Пічугіна до можливості вільно висловлювати свої думки та бути почутим оточуючими.

*Сума на сайті враховує вартість комісії за переказ коштів.
**У разі перевищення зазначеної суми, кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду.

Ярославчик – життєрадісна дитина, дуже полюбляє прогулянки на свіжому повітрі та пізнавати навколишній світ під час них. Ярославчику дуже подобається спостерігати за дітками, які грають на майданчиках. Він так радіє, що якби міг, то вистрибнув би з візочку і помчав за ними бігати. Та нажаль для нього це важкий і тернистий шлях, оскільки Ярославчика стримує сильний тонус м’язів.

Кожна реабілітація для мами – це маленкий крок до її мрії поставити синочка на ніжки. Хлопчик полюбляє барвисті та цікаві мультфільми, знає кілька кольорів, цифри від 1 до 3, намагається малювати свої малюнки, якщо йому покласти олівець в ручку. Ярославчик намагається займатися і йому дуже подобається дивитися автомобільні перегони.

Давайте разом допоможемо Ярославу найближчим часом пройти курс реабілітації у Центрі “Томатіс – Украина” в місті Харкові.

Для реалізації нашого проекту потрібно зібрати суму в розмірі 30 984 грн.

Будь-яка сума внеску допоможе наблизити Ярослава та його маму до бажаної мети – просто натисніть синю кнопку «Давай допоможемо» та зробіть благодійний внесок на реабілітацію Ярослава Бельченка.

*Сума на сайті враховує вартість комісії за переказ коштів.
** У разі перевищення зазначеної суми, кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду.

Його улюблені герої – Бетмен, Спайдермен та усі супергерої з надможливостями. Він любить всім допомагати, навіть, якщо йому самому важко. Розумний не за віком – вільно спілкується на теми металургії, ботаніки, генетики. На питання мами для чого він її любить, хлопчина відповідає: «Для життя, матусю!». Матуся, до речі, є інспектором патрульної поліції.

Єгору Кофану 4,5 років і в нього діагноз ДЦП, який було встанолено в 1 рік. Кожні 1,5 місяці хлопчик проходить реабілітацію та заняття з гімнастики. Після першої реабілітації Єгор почав сидіти, після третьої – повзати, зараз вже може ходити за допомогою ходунків. Хлопчина поважає конкретику в діях та дуже наполегливий, тому в нього є постійний прогрес у поліпшенні фізичного стану.

Подаруйте Єгору реабілітацію в Іпоцентрі “Росток Жизни” в місті Харкові – долучіться благодійним внеском на цій сторінці через синю кнопку «Давай допоможемо». Будь-яка сума внеску наблизить Єгора Кофана до бажаної мети.

Для реалізації нашого проекту потрібно зібрати суму в розмірі 33 141 грн.

*Сума на сайті враховує вартість комісії за переказ коштів.
** У разі перевищення зазначеної суми, кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду.

Марина Алексєєва – людина талантів. Вроджена любов до музики розвинула в Марині бажання співати і дівчина, навіть, бере участь у музичних фестивалях. Свою першу авторську пісню вона склала в 12 років. Вроджена схильність до навчання дала Марині можливість легко опановувати англійську мову. А це сприяло вибору майбутньої професії – дівчина навчається на 2 курсі Національного університету кораблебудування ім. А.Макарова за спеціальністю прикладна лінгвістика. Пісні англійською мовою – іще одна її любов. А ще в Марини є вроджений талант акторської майстерності, що з дитинства допомагає їй вдало грати ролі в театральних виставах. Тож не дивно, що дівчина увійшла до збірки «Талановиті діти України».

Марина Алексєєва дуже наполеглива молода дівчина, та їй трохи не вистачає впевності в своїх кроках, в буквальному розумінні, через діагноз спастична диплегія. Регулярні курси реабілітації, тренування на тренажерах, гімнастика кожного разу покращують стан та дають вагомі результати. Хоча Марина ще не може самостійно ходити, але вже впевнено ходить з підтримкою за руку. Лікарі переконані, що в неї є великі шанси покращення стану за умови регулярного проходження реабілітації.

Давайте разом підтримаємо Марину продовжувати робити впевнені кроки до самостійного життя! Найближчим часом на неї очікує курс реабілітації у Міжнародній реабілітаційній клініці Козявкіна в м.Трускавець.

Для реалізації нашого проекту потрібно зібрати суму в розмірі 18 610 грн. 

Будь-яка сума внеску додасть впевненості в її кроках до самостійності – просто натисніть синю кнопку «Давай допоможемо» та зробіть благодійний внесок на реабілітацію Марини Алексєєвої.

*Сума на сайті враховує вартість комісії за переказ коштів.
** У разі перевищення зазначеної суми, кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду.

До Фонду звернулася за допомогою у придбанні ліків родичка півторарічної Анастасії Даниленко з Іванківського району Київської області. Настуся отримала опіки 1-2 ступеня. Уражено 40% тіла – голова, руки, тулуб та нога.

Зараз дитина після коми перебуває у відділенні реанімації обласної лікарні під пильним наглядом лікарів. На лікування витрачається від 3 000 грн щодня. Ситуація важка і тому лікарі не можуть спрогнозувати остаточну суму лікування. Сім’я дівчинки не має достатніх коштів на лікування, а її мама знаходиться на дев’ятому місяці вагітності.

Давайте разом допоможемо маленькій Анастасії одужати та повернутися до дитячих радощів.

Ми відкриваємо збір коштів без зазначення кінцевої суми. Щойно мине загроза життю та потреба у медикаментах, збір коштів одразу буде закрито.

Одного дня життя може непередбачувано змінитися, порушуючи всі плани на майбутнє.

Енергійний юнак Владислав Шуляк любить життя, мріє про завершення навчання та створення щасливої сім’ї. Але зараз найбільша мета стати на ноги, щоб ходити і бути опорою та помічником матері. До трагедії Влад займався важкою атлетикою, любив грати у футбол. Захоплення технікою спонукало хлопця вступити до університету, щоб стати інженером.

Невдалий стрибок з пірса в море забрав у хлопця можливість вільно рухатися. Влад отримав перелом шийного хребця, забій спинного мозку, верхній парапарез, параліч нижніх кінцівок, втоплення та пережив три зупинки серця. Вчасна медична допомога та дві операції врятували юнаку життя.

З часу трагедії Влад пройшов декілька реабілітацій і має позитивну динаміку – вільніше рухає кінцівками, може сидіти, але ще не може стояти на ногах. Лікарі реабілітаційного центру Бубновського дають певний шанс на відновлення за допомогою спортивної реабілітації.

Потрібна сума на лікування 50 888 грн.

Давайте допоможемо разом Владиславу Шуляку встати на ноги та почати ходити самостійно! Кожні 50 грн наближають його до мети рухатися самостійно.

Від свого народження Єва Карпова змагається за своє повноцінне життя. Дівчинка з’явилась на світ раніше терміну і вже пройшла багато видів лікування ДЦП.
Єва з мамою об’їхали пів України, крок за кроком здобуваючи покращення здоров’я і зараз дівчинці потрібне лікування іппотерапією, адже саме це дає значущі результати – підвищується рівновага, стають міцнішими м’язи рук ніг та спини.
Єва надихає своїм оптимізмом,бо попри все – вона завжди на позитиві.
Потрібна сума на лікування 25 335 грн.
Кожні 50 гривень допоможуть Єві посміхатись ясніше.

Вже п’ятий рік Дарина Литовченко разом з батьками активно намагається побороти свій діагноз – дитячий церебральний параліч.

Дівчинка вже пройшла усі можливі державні програми з реабілітації, але основну надію батьки покладають на лікування в приватній клініці. На сьогодні Дарина вже почала програму медикаментозної підготовки до лікування, проте батькам ще потрібно зібрати кошти у сумі 24350 гривень.

Сума досяжна разом з вами, дорогі наші благодійники. Навіть перерахувавши 50 гривень, ви вже даруєте Даринці активне та насичене майбутнє.

Маленький Дмитрик Коханий дарує своїм рідним тепло та посмішки. Йому 6 рочків, з народження дитині поставили страшний діагноз – ДЦП (синдром спастичного тетрапарезу). Хлопчик навчився писати, сидіти з підтримкою і це тільки початок довгого шляху. Дмитрику потрібна наша допомога – у батьків немає коштів на новий курс реабілітації. Самостійні кроки залишаються для хлопчика та його батьків мрією, але реабілітації мають позитивну динаміку і дають надію на одужання. Підтримаємо маленького Дмитра Коханого своїми внесками!

Ніхто в світі не застрахований від неприємностей та хвороб. Нажаль, здоров’я може бути підірване одразу при народжені. Така біда спіткала й Миколу. При народжені у нього трапилась асфіксія, після чого у хлопця діагностували дитячий церебральний параліч. Усім нам відомо, як нелегко жити з таким діагнозом, проте, хлопець та його сім’я продовжують боротись з ДЦП, але потрібна постійна реабілітація та лікування. Микола живе з матір’ю та бабусею, батько пішов, коли хлопцеві було 2 роки. Усіх їх можна назвати героями, які не втрачають надії побороти недуг. Наразі Миколі необхідно пройти черговий курс реабілітації «Самотужка плюс». Допоможемо хлопцю боротися з ДЦП разом, зробимо гарну справу, перерахувавши кошти на реабілітацію Миколи.

Маленький Максим з самого початку свого життя почав за нього боротись. У хлопчика велика кількість захворювань, а саме: епісиндром, криптогенна фокальна лобова епілепсія з частими поліморфними нападами, затримка психо-мовного розвитку, гіпотонічно-атоксичний синдром, комплексне порушення обміну речовин, порушення обміну амінокислот, лактазна недостатність. Проте, незважаючи на такі страшні діагнози, маленький Максимка не опускає своїх рук і прагне до розвитку, навчання та опанування нових навичок. З цим йому чудово допомагають реабілітації. Так, одного разу пройшовши реабілітацію у центрі “ТОМАТІС”, батьки та фахівці одразу побачили зміни та позитивну динаміку. Щоб не втратити надбане та продовжити оздоровлення, Максимові потрібно пройти новий курс реабілітації у цьому центрі, однак фінансові можливості сім’ї обмежені. Максимко живе з мамою, бабусею та прабабусею, і всі їх статки йдуть на лікування малого. Проте цього замало. Максим потребує вашої фінансової допомоги, бо від цього залежить його подальше життя. Подаруймо квиток Максимчику у щасливе подальше життя.

Оленка Кочкова із Полтави народилась у лютому цього року. Попри маленький вік дівчинка вже мала серйозні хірургічні операції. У неї вроджена катаракта очей, а також горизонтальний ністагам, мікрофтальм. Через ці захворювання лікарі постійно рятують дівчинку від повної втрати зору.
Проблеми із зором не є чимось новим для сім’ї Кочкових: батьки і старша донечка також мають інвалідність.
Цього разу Оленку знову чекає складна, але потрібна операція, яка допоможе врятувати зір. У сім’ї не вистачає для цього коштів, тому вони звертаються до усіх небайдужих за фінансовою допомогою.

Михайло і Констянтин Шаповали із Полтавщини мають не тільки один день народження, а, на жаль, й одну недугу на двох. Хлопчики народились із вродженим птозом обидвох очей.
Благодійники Let’s help своїми пожертвами вже допомогли 6-літнім хлопчикам зробити операції для очей. Проте зараз треба хірургічне втручання, щоб вилікувати хлопчиків від косоокості. У батьків хлопчиків зараз скрутний час і нема змоги самостійно назбирати ці кошти. Давайте покажемо їм, що світ не без добрих людей!

Дванадцятирічна Аліна Тригуб з Кривого Рогу народилась здоровою дівчинкою. В 4 місяці, батьки Аліни помітили, що дитина відстає від розвитку, після року життя їй поставили страшний діагноз: органічне ураження ЦНС, порок розвитку головного мозку, затримка психомовного розвитку, спастичний тетрапарез, епісиндром, ДЦП.

Вже 11 років Аліна бореться з хворобою та щоденно працює над собою: фізкультурні заняття, масаж, плавання. Зараз дівчинка може кілька хвилин постояти з невеликою підтримкою, цікавитися мультфільмами, вчиться самостійно їсти.
Аліні необхідно кожні 3-4 місяці проходити лікування в реабілітаційних центрах, та коштів у батьків не вистачає. Родина досить велика 2 батьків та шестеро діток, працює лише батько дівчинки.

Алыну може чекати повноцінне життя без болю, якщо ми з вами допоможемо!

Даня із Запоріжжя захворів на Остеосаркому лівої стегнової кістки з метастазами в легенях у 2013 році. Батьки хлопчика, одразу відвезли сина на лікування в Національний інститут раку в Києві. Відтоді Даня переніс понад 20 курсів хіміотерапії, операції з видалення метастаз з легенів та пережив рецидив.

Разом з раковою пухлиною, Данилу видалили частину кістки, через що вже двічі встановлювали протез в нозі. Перший протез не підходив за розмірами, маленькому хлопчику, як наслідок – здорова нога виросла на 7 см, а хребет викривися. Наступний протез розроблявся індивідуально саме під розміри Дані, та рак дуже пошкодив кістку, через що її частина покришилася. Протягом року хлопчик звикав до протеза, відвідував спеціальні тренування та розробляв ногу – нічого не допомогло. Коліно продовжує набухати. В ньому збирається рідина, яку необхідно відкачувати. В місці шва утворився свищ, викликаний бактеріями стафілокока.

За допомогою батьки Данила звернулись до Центру коррективної хірургії кінцівок Мюнхену, де займаються саме такими протезами, як у Дані. Для одужання потрібно пройти три етапи лікування, які займуть близько чотирьох місяців.
Сім‘ї потрібна матеріальна допомога, адже молодша сестричка хлопчика – Мирослава, зараз знаходиться на примусовій катетеризації, через видалення правої нирки.
Вони чекають на нашу допомогу, після якої Данило зможе жити повноцінним життям!

Фонд направив зібрані кошти на часткову оплату операції Данила. За згодою батьків хлопця проект закрито.

Дванадцятирічній Богдані Гасевич з Вінниці при народженні не відразу поставели діагноз. Дівчинці робили масажі до року, а потім через затримку розвитку направили до псих. лікарні, де їй прописали грязьову терапію. Однак таке лікування призвело лише до судом в однорічної дівчинки.

Лише в півтора року Богдана отримали свій діагноз: ДЦП, виражений нижній спастичний парапарез з неможливістю самостійного стояння і ходіння, псевдобульбарна дизартрія, епісиндром, генералізовані міоклонічні приступи внаслідок резедуальної енцефалопатії. В 10 років Богдані зробили операцію на ніжках, що дало їй змогу ставати на стопи. Але шлях до здорового життя був ще довгим.

У свої 12 років дівчинка самостійно не ходить і не стоїть, розмовляє нерозбірливо, має складнощі у навчанні. Богдана має проходити по чотири реабілітації на рік, та у її родини не вистачає коштів, щоб оплатити лікування доньки повністю. Богдана чекає на вашу допомогу і тоді одного дня вона зможе не тільки ходити, а й бігати!

15 років тому трапилася страшна трагедія. Молода мати переходила залізницю із шестимісячною дочкою у візочку. Через сутінки вона не побачила, що неподалік рушила електричка. Колесо візочка застрягло у переході, у мами залишалися лічені миті. Вона встигла відкинути якомога далі маленьку доньку, а сама загинула на рейках.

Маленьку дівчинку звати Дашою і тієї ночі її історія лише розпочалася. Лікарі тривалий час боролися за життя Даринки, за 9 місяців їй зробили 10 операцій, а потім розпочався довгий процес реабілітації, що триває досі. Її діагноз: правобічний геніпарез, симтоматична епілепсія, та дівчинка сильніша за хворобу. Вона досягла значних успіхів: почала ходити, намагається стрибати й бігати, навчається у спеціалізованій школі, перейшла до 7 класу. Це все далося їй дуже важко, та вона не зупиняється.

Юну переможницю чекає новий курс реабілітації, та у її бабусі та дідуся просто не має на неї коштів. Дар’я чекає на нашу підтримку, щоб продовжити свою боротьбу за повноцінне і здорове життя!

Шестирічному Кирилу Собчуку з Донеччини при народженні поставили діагноз: вроджена аномалія розвитку ЦНС; спинно мозкова грижа; гідроцефалія; вальгусна деформація стоп.

Завдяки регулярним реабілітаціям Кирило багато чого добився. Спочатку він навчився стояти біля опори. Потім ходити за одну руку. Сьогодні він може ходити на високих колінах та трохи зміцнив спину. Все це давалося дуже важко, та він не зупинявся!

Кирила чекає нова реабілітація і нові досягнення, та у його рідних просто немає грошей… Але ми, разом із вами, можемо подарувати цьому хлопцю шанс на здорове і повноцінне життя! Підтримайте Кирила Собчука своїми внесками!

Анастасія з Івано-Франківщини народилась однією з трійні, під час пологів, ускладнених токсикозом, шляхом кесаревого розтину, з надзвичайно малою вагою у 1200 гр. Попереду на неї чекали 60 днів інтенсивної терапії.

Сьогодні маленькій Насті 7 років і в неї ДЦП: синдром спастичного тетрапарезу. Дівчинка самостійно не ходить, погано розмовляє, з підтримкою може зробити 10 кроків, вміє писати та гратися на планшеті.

Та батьки й сама Настя не здаються! Дівчина вже пройшла 18 курсів реабілітації та постійно відвідує логопеда. Та це лише початок довгого шляху і їй потрібна наша допомога, бо у батьків немає коштів на новий курс реабілітаціє. Підтримаймо маленьку Анастасію Зіненко своїми внесками!

Одинадцятирічний Іван Вальо з Львівщини народився від вагітності, ускладненої ГРВІ з гіпертермічним синдромом. В нього відразу діагностували психомоторний розвиток із затримкою. Пізніше діагноз уточнили до ДЦП, спастична лівобічна геміплегія, в стадії самостійної ходи й самостійного вставання, рухові порушення 2 рівня за класифікацією GMFCS.

Протягом всього життя Іван постійно бореться з діагнозом, він постійно їздить на реабілітації, ходить на масажі та в басейн, відвідує логопеда. І це дало величезний результат! Раніше Іван, не міг розмовляти, ходити, ліва ручка дуже погано працювала. Сьогодні він може підстрибнути на двох ніжках, може самостійно потроху ходити, ліва ручка працює, але не дуже сильно може її стискати.
За 10 років Іван зробив дуже великий крок вперед, а все це завдяки реабілітаціям, масажам, які він проходив.

Сьогодні на Івана Вальо чекає нова реабілітація і ще один крок до повноцінного та здорового життя!

Друзі, ми щиро дякуємо всім, хто відгукнувся і фінансово долучився до збору коштів на апарат УЗІ для дитячої клінічної лікарні №2. Проект був відкритий у серпні 2018 року, і на даний час зібрав лише 3890 гривень із потрібних 798058.

На даний час у фонду є два профільних направлення – в рамках програми «Гідна старість» ми допомагаємо одиноким пенсіонерам проживаючим в геріатричних пансіонатах, та «Універсальне середовище» , також є програми створені для збору коштів на реабілітацію дітей з ДЦП та вадами зору.

Проект по збору коштів на придбання апарату УЗІ не є профільним для фонду, і затягнувся по часу.

Ми вважаємо, що у даному випадку час працює не на нашу користь, і у зв’язку з внутрішніми економічними факторами і наявності важливих профільних проектів, фонд закриває збір коштів на апарат УЗІ, і передає суму у 3890 на проект по реабілітації Дмитрика Коханого.

.

22 січня 2018 року 32-ох річний Володимир Матвіюк із Запоріжжя переніс гострий інфаркт міокарда й кардіогенний шок, як наслідок – аневризма передньої стінки лівого шлуночка. Пан Володимир потребує нагальної операції з видалення аневризми й шунтування. Від неї, буквально, залежить його життя.

Провести операцію можна лише в Києві й коштувати вона буде 88 147 грн, але для батька двох неповнолітніх дітей, який через свій стан здоров’я не може працювати, це непідйомні кошти. Сім’я вже витратила майже все що мала на лікування Володимира у стаціонарі.

Пан Володимир працьовитий чоловік та дбайливий батько, який зможе подолати свою хворобу й випустити у світ синів, та йому потрібна наша підтримка! За нашою допомогою Володимир Матвіюк виборе свій шанс на життя!

Восьмирічна Богдана з Львівщини народилась під час передчасних пологів, шляхом кесаревого розтину, на 32 тижні. Від самого народження юна Богдана хворіє на ДЦП, через що вона постійно потребує проходити курси реабілітації. З часом у неї діагностували затримку мовного розвитку і ваду серця.

У шестимісячному віці їй провели операцію по звуженню легеневої артерії серця. У два роки – усунули ваду серця. Після повної хірургічної корекції Богдана встала на довгий і важкий шлях реабілітації.

Богдана майже не говорить, каже лише “мама” “баба”, може ходити, якщо її підтримувати за ліву руку. Сама ходити не може, через сильну спастику на лівій ніжці. Любить гратися дерев’яними машинками та пірамідками.

Богдану чекає ще довгий шлях лікування та реабілітації, та з нашою допомогою зможе вибороти повноцінне та здорове життя.

Трирічний Кирило Іваненко з Донеччини народився від вагітності, ускладненої токсикозом на 38-му тижні, шляхом кесаревого розтину. В нього відразу помітили психомоторний розвиток з затримкою. Та в подальшому йому поставили діагноз: G 80.4 ДЦП, атактична форма. ЗПР. Сполучно – тканинна дисплазія. Рухові порушення II за класифікацією GMFCS. У свої три роки маленький Кирило все ще не розмовляє, іноді бувають склади «ма-ба», не розуміє коли звертаються до нього. Буквально недавно зробив свої перші кроки, та самостійно ні ходити, ні стояти не може. Потребує допомоги коли їсть та п’є.
Кирило, вже пройшов 6 курсів реабілітації.

Після іппотерапії почав робити успіхи, покращився розумовий розвиток, став уважнішим, почав потроху з’являтися зоровий контакт. Любить гратися з мамою та бабусею у “ку-ку” та “забодаю”, з допомогою дорослих грається у пірамідки та з м’ячем.

Юного Кирила чекає ще довгий шлях до здорового та повноцінного життя, та з нашою допомогою та підтримкою він його обов’язково здолає і з любов’ю подивиться на свою матір. Давайте разом допоможемо Кирилу Іваненку пройти нову реабілітацію та зробимо наш світ трохи кращий й добрішим.

Дворічному Ярославу Денисову з Сумщини судилося передчасно покинути материнське лоно. Через кесарів розтин він народився на 25-му тижні вагітності, маючи надзвичайно малу вагу тіла (всього 860 гр.). Хлопчик відразу потрапив у відділення інтенсивного виходжування глибоко недоношених дітей в стані середньої тяжкості для діагностики та лікування ретинопатії. Через гідроцефалію маленький Ярослав переніс 2 операції на голові та одну на очах. У рік в нього почалась епілепсія! У півтора рочка йому поставили діагноз ДЦП, спастична диплегія; Судомний синдром – Синдром Веста.

На даний момент хлопчик самостійно не ходить й не сидить. Недавно навчився повзати. Великі зусилля і колосальна цікавість штовхає Ярослава до отримання нових навичок, які даються досить тяжко. Він ніколи не затримується на місці, не сидить “на руках”, обожнює купатись і кататися на гойдалках. Басейн, певне, найулюбленіша та найкорисніша справа для нього. Після останнього курсу реабілітації Ярослав почав говорити багато нових слів, навіть трьох складових. Хлопчик знає український, англійський алфавіт, рахує до 20. Знає багато видів комах, транспорту, марок машин, тварин, дерев і багато чого ще.

Жазі до життя Ярослава можна тільки позаздрити! Залишилось тільки навчитись ходити. А це значить – новий курс реабілітації і йому потрібна наша допомога! Давайте разом допоможемо Ярославу ходити самостійно!

Історія сімнадцятирічного Георгія з Корсунь-Шевченківського розпочалась ще до його народження. Під час вагітності його матір захворіла на грип, через це він мав народитися на два місяці раніше. Лікарями було прийнято рішення не робити кесарів розтин і хлопчик чотири доби був без води у материнській утробі.
В шість місяців маленькому Георгію поставили діагноз: ДЦП, спастична диплегія, сколіоз S-подібний 2-го ступеня, рухові порушення III рівня за класифікацією GMFCS, порушення функцій руки II рівня за класифікацією MACS. Так розпочалась боротьба, що триває вже 17 років, за які було пройдено 17 курсів реабілітації.
Георгія назвали на честь Георгія Побідоносця і він виріс справжнім бійцем. Всупереч діагнозу він подолав 500 сходинок, вирізаних у скелі, до церкви Миколи Чудотворця, що знаходиться у Святогорській Успенській Лаврі.
З нашою підтримкою цей хлопець зможе вибороти своє право на здорове та повноцінне життя

Дворічний Георгій з Харкова з самого народження бореться з сильним ураженнями центральної нервової системи, що стали наслідком кесаревого розтину та гіпоксії.

На 11 місяці життя йому поставили діагноз: спастичний церебральний параліч (подвійна геміплегія), рухові порушення 4-го рівня за класифікацією GMFCS. Симптоматична епілепсія. Затримка темпів статокінетичного і психомовного розвитку.

У свої 2 роки і 4 місяці у нього ще багато труднощів. Жорик поки сам не сидить, не ходить, не розмовляє. Але завдяки постійним реабілітація та медикаментозному лікуванню він обов’язково зможе.

Тепер молодий Георгій потребує курс реабілітації в центрі іпотерапії «Росток життя», тож давайте разом подаруємо йому шанс на майбутнє.

9 років назад Головня Марина Борисівна дізналася свій діагноз – катаракта правого ока та складний міопічний астигматизм обох очей. Майже весь цей час вона хоробро намагалась впоратися з хворобою за допомогою медикаментів та спорту, але організмом не завжди вдається управляти…

За останній рік Марина Борисівна майже повністю втратила зір. Тепер у неї залишився лише один варіант – операція з видалення катаракти методом факоемульсифікації з імплантацією ІОЛ.

Вчителька з тринадцятирічним стажем, мати, що сама виховує доньку і доглядає літніх батьків, не зможе впоратися з цією бідою. Особливо після того, як оплатила операцію для заміни тазостегнового суглоба своєї матері.

Давайте разом допоможемо Марині Борисівні і зробимо цей світ кращим!

Йти за своїм покликанням митця, віддавати увесь час створенню прекрасного, пробуджувати правдою людські душі та заворожувати їх красою світу…та бути просто щасливої!

Такою могла бути доля художниці Тетяни Яремчук.

Якби не жорстока хвороба.

Зараз дівчині 27 років. З дитинства в неї церебральний параліч з явними проявами спастики і гіперкінезії в руках. Але вона ще жодного дня не здавалась і продовжувала писать картини!

Як дівчина, яка страждає від конвульсій та не може самостійно себе обслуговувати, може навчитись малювати, а потом писати справжні картини і навіть прийти до розуміння свого власного стилю?

Безкомпромісна боротьба кожного дня та люди, які вірять та допомогають.

Родина, перша вчителька малювання та навіть незнайомці, які пройнялись її творчістю та стали першими покупцями.

Усі вони змінили ії світ на краще та подарували надію на подальшу реабілітацію та можливість малювати.

Давайте приєднаємось до доброї справи та підтримаємо талановиту людину, яка прагне жити та творити!

Вартість реабілітації становить – 14 230 гривень

*Сума на сайті складає 14 230 грн — включена вартість комісії за переказ коштів

** У разі перевищення зазначеної суми кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду

«Мене звати Євгенія, я – мама двох особливих діточок» – ці слова, сповнені любові та тепла, ми почули, коли мама Андрійка та Олі Самсонових звернулась до нас за допомогою.

Старша сестра Оля під час складних пологів була травмована – зламали ключицю, рука висіла. На жаль, лікарі з’ясували це тільки через півтора місяці. Зараз Олечці 8 років, вона полюбляє плести бісером, хоча їй важко це робити. Дівчинка прагне бути самостійною, повноцінною, здоровою дитиною.

Синочок Андрійко має діагноз: ДЦП, спастична диплегія. Хлопчику 3 роки, за своє життя пройшов не простий шлях від реанімації до позитивних результатів у розвитку. Андрійко привітна і розумна дитина, яка прагне жити повноцінним, цікавим життям. Любить гратися іграшками, слухати казки, та дуже любить кататися на машинках. Але найбільше в світі, Андрійко, мріє ходити, бігати, гуляти на вулиці зі своїми друзями, кататися на велосипеді. Він просто хоче піти своїми маленькими ніжками самостійно, без допомого своїх батьків.

На новий курс реабілітації треба зібрати – 21 210 гривень

Давайте разом докладемо усі зусилля, щоб мрії діточок стали реальністю!

*Сума на сайті складає 21 210 грн — включена вартість комісії за переказ коштів

** У разі перевищення зазначеної суми кошти будуть переведені на нагальні проекти на розсуд Фонду

«У вашего сина діагностували ДЦП», – навряд чи мати Сашка Ткачука зможе колись забути ці слова.

Так склалося, що її маленький чоловічок з першої хвилини був змушений боротися за своє життя. Внаслідок важких пологів у Сашка розвинулось важке ураження ЦНС. Його відразу перевели в реанімацію, де він провів 11 днів, так як сам не міг дихати.

Родина чекала і  сподівалася, що все буде добре, але на жаль у 2 роки був поставлений  діагноз –  ДЦП, спастичний тетрапарез, в стадії відсутності пересування, в фазі лежання з контролем голови – це був, як вирок. Розуміння того, що твоя дитина не зможе рухатись.

Галина Василівна ніколи в житті не могла подумати, що у неї буде особлива дитина, але вона не могла здатися. У Сашка почався довгий і важкий шлях до одужання. Завдяки лікуванню хлопчик став жувати, почав вимовляти звуки, став краще тримати спинку, став рухати руками і ногами, розуміє звернення до нього і навіть намагається відповісти своєю мовою.

Лікарі дають надію, що дитина буде ходити, але для цього треба проходити дороговартісні курси реабілітації, на які на жаль грошей у родини не має.

На новий курс реабілітації треба зібрати  – 11 205 гривень

Давайте допоможемо Сашку зробити    свої перші кроки та нарешті сказати таке важливе слово «Мама!».

Напевно, ви пам′ятаєте Марійку? Ця чарівна та дуже смілива дівчинка має діагноз ДЦП. Через це вона з дитинства не може самостійно сидіти, ходити, не може говорити. Крім діагноза ДЦП, у Маші нещодавно діагностували суданофільну лейкодистрофію. Але рідні з Машою не здаються і хоч маленькими кроками, але йдуть вперед.  Всі три роки батьки боряться за її здоров’я і кожен раз, завдяки допомозі небайдужих людей, намагаються проходити реабілітацію. Після курсу лікування та  реабілітації в центрі «TOMATIS», батьки побачили непогані результати. Дитина почала більше включати інтелект і мислення.

А головне  –  Марійка почала боротись  зі своїми страхами!

Тепер вона не вигинається при наближенні людини або якогось предмета до неї, з’явилося відчуття рук і ніг, частково відновилася моторика,  вона почала сидіти і навіть навчилася вимовляти нове слово «нога». Ще у Маші покращилась електроенцефалограма та майже зникли напади, які її мучать вже три роки!

Батьки сподіваються й на подальшу дуже позитивну динаміку. Але через постійні витрати на лікування, батькам не вистачає коштів на проходження курсу реабілітації.

Вартість курсу реабілітації  – 19 678 гривень

* Сума на сайті становить 19 678 гривень – включена вартість комісії за переказ коштів

Почти 25 лет Елена Григорьевна живет со сложным диагнозом: ревматоидный артрит, полиартрит, серепозитивний, активность средней степени (DAS 28 — 4,44) с поражением суставов кистей, лучезапястного, локтевых, плечевых, тазобедренных, коленных, голеностопных, суставов стоп, рентгенологическая стадия III-IV, обострение. СФН, II-III. Остеопороз костной структуры. Распространенный остеохондроз позвоночника, деформирующий спондилез, с преимущественным поражением пояснично-крестцового отдела, грыжа межпозвоночных диска L5-S1, правосторонняя люмбоишиалгия, стадия обострения. Хронический миофасциальный синдром. Нарушение функций позвоночника I-II степени.

Невыносимые боли, годы лечения, множество операций и реабилитаций, — вот, из чего состоит жизнь женщины 25 лет. Елена Григорьевна заболела сразу после рождения дочери, в 1992 году. Через неделю после рождения начали опухать пальцы на руках, потом локти, плечи, пальцы ног, колени и тазобедренные суставы За две недели она уже не могла ходить. Все суставы были опухшие, началась резкая деформация костей. Елена Григорьевна проходила лечение в больницах по всей Украине: в Октябрьском районном медицинском объединении, Черниговский областной больнице, Крупской районной больнице. В 1997 году женщине сделали операцию: субтотальная резекция правой доли щитовидной железы с перешейком. После гибели мужа в 2007 году резко начали разрушаться суставы на ногах.

И снова началась жизнь в больницах. На этот раз — в Институте патологии позвоночника и суставов им.Ситенка (г.Харьков). 3 операции за 4 года было сделано в этом институте, реабилитации и лечения. В 2008 года была проведена первая операция по замене эндопротеза правого тазобедренного сустава. В 2009 году 1 была проведена вторая операция по замене правого коленного сустава, где были осложнения (перелом внутренней правой кости) в связи с остеопорозом костей. В 2011 году была проведена третья операция по замене левого коленного сустава. Все это время Елена Григорьевна принимала лекарства от воспаления суставов, препараты кальция, лекарства для щитовидной железы. И жила надеждой, что все страшное позади. Что больше не будет никаких операций.

В январе 2017 Елена Григорьевна почувствовала резкую боль в области позвоночника и правого тазобедренного сустава. После лечения и обследования врачи подтвердили необходимость замены пары трения на правом тазобедренном суставе. А это опять операции, снова больницы, лечения, реабилитации.

Не солнышко будит женщину каждое утро, а нестерпимая боль. Истощенная, уставшая, измученная, бессильная. Но с надеждой в сердце, что еще будет жить здоровой, еще сможет ходить и дарить внимание и заботу дочерям и внуку.

Елена Григорьевна имеет двух дочерей Ирину и Аллу и старенькую мать Раису Трофимовна, которой уже 81 год. На новую операцию женщине нужно 85 000 гривен. Пенсия Елены Григорьевны составляет 2000 гривен, ее матери — 1600 гривен. Дочь Ирина не работает, снимает квартиру в Киеве и лечится, у нее тоже есть проблемы с суставами. Дочь Алла с сыном и мужем живут в селе Деснянский и имеют 10 000 гривен в месяц семейного дохода.

Семья истощена, за столько лет лечения и ищет помощь неравнодушных людей.

Стоимость операции составляет 85 000 гривен.

* Сумма на сайте составляет 85 000 грн — включена стоимость комиссии за перевод средств

** В случае превышения указанной суммы, средства будут переведены на активные проекты Фонда по нашему усмотрению